Шарль Перро – біографія і цікаві факти про людину, яка навчила світ любити казки

Раннє життя і освіта

Шарль Перро народився 12 січня 1628 року в Парижі в заможній буржуазній родині. Він був сьомою дитиною П’єра Перро та Пакетт Ле Клерк. Перро отримав хорошу освіту, навчався у престижних школах і здобув юридичну підготовку, що дало йому можливість продовжити шлях батька та старшого брата Жана у державній службі.

Уже з молодих років він потрапив у середовище великих реформ епохи Людовіка XIV: брав участь у створенні Академії наук та у відновленні Академії живопису. Це було середовище, у якому формувався його літературний і організаційний талант.

Кар’єра при дворі та державна служба

1654 року Шарль переїхав до будинку брата П’єра, який був головним збирачем податків Парижа. А вже 1663 року чоловіка призначили секретарем новоствореної Академії написів та красного письменства, де він працював під керівництвом Жана-Батіста Кольбера — міністра фінансів короля Людовіка XIV.

Саме завдяки впливу Кольбера Перро відіграв важливу роль у виборі архітектурного проєкту для нового фасаду Лувру — знаменитої Колонади. Він увійшов до комітету разом із Клодом Перро, Луї Лево та Шарлем Лебреном. Цей проєкт переміг навіть пропозиції Джованні Лоренцо Берніні, з яким у Перро були складні стосунки, про що він сам згадував у «Мемуарах».

Перро та культурна політика Людовіка XIV

1668 року він написав твір La Peinture, присвячений головному живописцю короля Шарлю Лебрену. Він також став автором текстів, створених для вшанування урочистостей, організованих Людовіком XIV.

1671 року Шарль Перро вступив до Французької академії. Через рік одружився з Марі Гішон, яка, на жаль, померла 1678-го.

У 1669 році він радив королю створити тридцять дев’ять фонтанів у лабіринті Версаля, кожен із яких ілюстрував одну з байок Езопа. Того ж року він створив путівник Labyrinte de Versailles, надрукований у королівській друкарні у 1677 році.

Літературні суперечки та позиція Перро

Перро активно підтримував новий напрям у літературі XVII століття. У відповідь на критику опери Alceste він написав Critique de l’Opéra (1674), що фактично започаткувало знаменитий «спір давніх і нових».

Він виступав за перевагу сучасної літератури над античною, що виклав у творах Le Siècle de Louis le Grand (1687) та Parallèle des Anciens et des Modernes (1688–1692). Його позиція була сміливою: він стверджував, що сучасна доба, зокрема століття Людовіка XIV, здатна перевершити античність.

Завершення служби і новий етап життя

1682 року Кольбер відправив Перро у відставку, передавши його обов’язки власному синові. Після смерті Кольбера новий міністр Лувуа позбавив Перро всіх посад.

1686 року письменник створив релігійну поему Saint Paulin, évêque de Nôle, але за неї став мішенню сатири Ніколя Буало.

Народження казкаря

1695 року, втративши посаду секретаря, Перро вирішив присвятити життя дітям. І саме тоді, у 1697 році, він опублікував свою найвідомішу книгу — Histoires ou Contes du Temps passé, відому як Казки матінки Гуски. Видання вийшло під іменем його молодшого сина, П’єра Дарманкура.

Книга містила адаптації народних європейських оповідей, оформлені у вишуканому стилі та з мораллю. Саме вона заклала фундамент сучасного жанру літературної казки.

Його видатні казки:

• «Червона Шапочка» (Little Red Riding Hood)
• «Попелюшка» (Cinderella)
• «Кіт у Чоботях» (Puss in Boots)
• «Спляча красуня» (Sleeping Beauty)
• «Синя Борода» (Bluebeard)

Усі ці історії були опубліковані у збірці Histoires ou contes du temps passé («Казки минулого часу», 1697), також відомій під назвою Les Contes de ma Mère l’Oye («Казки матінки Гуски»).

Цікаві факти про Шарля Перро

• Народився 12 січня 1628 року в Парижі.
• Походив із заможної буржуазної родини.
• Вивчав право і працював у державній службі.
• Брав участь у створенні Академії наук.
• Долучився до відновлення Академії живопису.
• Був секретарем Академії написів та красного письменства.
• Близько співпрацював з Жаном-Батістом Кольбером.
• Сприяв призначенню брата Клода до комітету з будівництва Колонади Лувру.
• Конфліктував із Берніні, який програв у змаганні за проєкт Лувру.
• Написав твір La Peinture для вшанування Шарля Лебрена.
• Обраний членом Французької академії у 1671 році.
• Автор путівника Labyrinte de Versailles (1677).
• Виступав у літературному «спорі давніх і нових».
• Написав Le Siècle de Louis le Grand.
• У 1695 році залишив службу, присвятивши себе дітям.
• 1697 року видав казки Histoires ou Contes du Temps passé.
• Писав під ім’ям свого сина П’єра Дарманкура.
• Його казки вплинули на братів Грімм.
• Використовував реальні місця як прототипи, зокрема замок Юссе.
• Помер у Парижі 16 травня 1703 року.

Шарль Перро — не просто автор дитячих історій. Він — людина, яка перетворила народну оповідь на літературний жанр і дала світу казки, що досі формують уяву мільйонів. Його книги не старіють, бо в них закладено щось універсальне: мораль, простоту та глибину.