Переможці Греммі 2024: тріумф Майлі Сайрус, Кайлі Міноуг та Мішель Обами
5 лютого в Лос-Анджелесі відбулася 66-та церемонія вручення премії Греммі. Цього року церемонія запам’яталася не лише вишуканими виступами та елегантними сукнями, але й декількома несподіванками.
Хто ж здобув омріяні статуетки?
- Найкраще сольне поп-виконання та Запис року: Майлі Сайрус за пісню “Flowers”.
- Альбом року: Тейлор Свіфт за “Midnight”.
- Пісня року: Біллі Айліш за “What Was I Made For”.
- Найкраще музичне відео: The Beatles за “I’m Only Sleeping”.
- Найкращий танцювальний поп-запис: Кайлі Міноуг за “Padam-Padam”.
- Найкращий танцювальний/електронний запис: Skrillex, Fred Again і Flowdan за “Rumble”.
- Найкращий реп-виконання, Найкраща реп-пісня: Killer Mike, Featuring André 3000, Future and Eryn Allen Kane за “Scientists & Engineers”.
- Найкращий рок-альбом: Paramore за “This Is Why”.
- Найкраще метал-виконання: 72 Seasons, Metallica.
- Найкраще рок-виконання, Найкраща рок-пісня: Not Strong Enough, Boygenius.
Цікаві моменти церемонії:
- Кайлі Міноуг здобула свою другу премію Греммі за 20 років після першої. Її трек “Padam-Padam” визнали Найкращим танцювальним поп-записом.
- Мішель Обама здобула свою першу премію Греммі за мемуари “Світло, яке ми несемо”. Її аудіокнига перемогла у номінації Найкраща аудіокнига та оповідання.
- Церемонія не обійшлася без скандалів. Репер Killer Mike, який здобув три статуетки, був заарештований поліцією одразу після церемонії за нібито бійку з поліцейським.
Загалом, Греммі 2024 запам’яталася як вечір тріумфу для Майлі Сайрус, Кайлі Міноуг та Мішель Обами. Церемонія також показала, що музика може об’єднувати людей, навіть попри різні політичні та соціальні погляди.
Детальніше про деяких переможців:
- Майлі Сайрус: 2024 рік став для співачки тріумфальним. Її пісня “Flowers” здобула одразу дві престижні нагороди.
- Кайлі Міноуг: Церемонія Греммі 2024 стала для Кайлі Міноуг знаменною подією. Вона здобула свою другу премію Греммі за 20 років після першої.
- Мішель Обама: Перемога Мішель Обами свідчить про те, що її мемуари “Світло, яке ми несемо” мають не лише політичне, але й культурне значення.